Відважні та люті лапіти давньогрецької міфології

Лапі́т (грец. Λαπίθης, Lapithēs) — термін, який використовувався в давньогрецькій міфології для позначення групи людей, які жили в регіоні Фессалії. Назва походить від слова «lapys», що означає «вівця» або «козел».

У міфології лапіфи були відомі своєю майстерністю у боротьбі та жорстокою культурою воїнів. Кажуть, що вони походили від бога Аполлона і були відомі своєю хоробрістю та силою.

Однією з найвідоміших історій про лапіфів є битва між лапіфами та кентаврами, расою напівлюдей, напів- кінь. Початком битви стало викрадення нареченої короля лапіфів групою кентаврів. Лапіти хоробро билися, але зрештою програли битву через переважаючу кількість кентаврів.

Історію про лапіфів і кентаврів тлумачили по-різному протягом століть, дехто вважав її метафорою боротьби між цивілізацією та варварство, або як коментар до небезпеки надмірного вживання алкоголю та сексуального потурання. Незалежно від її інтерпретації, історія залишається однією з найвідоміших оповідань давньогрецької міфології.