Розуміння факторів стримування: як суспільство може запобігти злочинній поведінці

Стримування - це заходи або дії, які вживаються для того, щоб перешкоджати або запобігати злочинній поведінці. Вони можуть включати закони та правила, покарання та штрафи та інші форми соціального контролю. Метою стримуючих факторів є створення відчуття ризику або витрат, пов’язаних із злочинною діяльністю, що відверне потенційних правопорушників від вчинення злочинів.

Приклади стримуючих факторів включають:

1. Кримінальне законодавство та покарання: Закони, які визначають суворі покарання за певні злочини, можуть служити стримуючим фактором для потенційних правопорушників. Наприклад, закон, який передбачає обов’язкове покарання у вигляді довічного ув’язнення за вбивство, може перешкодити особам вчиняти такий злочин.
2. Штрафи та відшкодування: окрім кримінальних покарань, суди також можуть накладати штрафи та відшкодування для правопорушників як спосіб покарати їх і стримати майбутню злочинну поведінку.
3. Громадські роботи: вимога до правопорушників виконувати громадські роботи може бути ефективним засобом стримування, оскільки дозволяє їм побачити негативний вплив своїх дій на суспільство та може допомогти їх реабілітувати.
4. Пробація та умовно-дострокове звільнення: умовно-дострокове звільнення правопорушників може створити для них структуру та нагляд, що допоможе утримати їх від вчинення подальших злочинів.
5. Публічна ганьба: у деяких випадках публічна ганьба може бути ефективним засобом стримування, оскільки вона може привернути увагу до дій правопорушника та змусити його почуватися збентеженим або соромним. Наприклад, публічне вибачення або громадські роботи можуть бути використані як спосіб присоромити правопорушника та запобігти подальшій злочинній поведінці.
6. Соціальні норми: Соціальні норми також можуть служити стримуючим фактором, оскільки люди менш схильні до поведінки, яка вважається соціально неприйнятною або стигматизованою. Наприклад, якщо вживання наркотиків розглядається як негативна та небажана поведінка в суспільстві, люди можуть бути менш схильні до такої поведінки.
7. Особисті наслідки: крім юридичних покарань, особисті наслідки також можуть служити стримуючим фактором. Наприклад, особа, яка вчинила злочин, може зіткнутися з соціальним остракізмом або втратою можливостей працевлаштування, що може перешкодити їй вчиняти подальші злочини.
8. Оцінка ризику: Оцінка ризику є ще одним інструментом, який можна використовувати для стримування злочинної поведінки. Виявляючи осіб, які мають високий ризик скоєння злочинів, забезпечуючи їм втручання та підтримку, можна запобігти подібній поведінці.
9. Електронний моніторинг. Електронний моніторинг також може служити стримуючим засобом, оскільки він дозволяє органам влади відстежувати пересування та дії правопорушників і швидко реагувати на будь-які порушення умов умовно-дострокового звільнення.
10. Відновне правосуддя: відновне правосуддя – це підхід, який зосереджується на відновленні шкоди, заподіяної злочинною поведінкою, а не простому покаранні правопорушника. Це може включати посередництво між потерпілим і правопорушником, реституцію та громадські роботи, які можуть служити стримуючим фактором для майбутньої злочинної поведінки.