Розуміння капелократії: сила культурного капіталу у формуванні суспільства

Капелократія — це термін, введений французьким філософом і соціологом П’єром Бурдьє для опису форми політичної влади, яка базується на контролі над культурним капіталом. У цьому контексті культурний капітал означає знання, навички та смаки, які цінуються в певній соціальній групі чи культурі та які можуть бути використані для отримання соціального та політичного впливу.

Бурдьє стверджував, що в капелократії владу тримають не ті, хто має економічну чи військову могутність, а скоріше ті, хто володіє високим рівнем культурного капіталу. Це можуть бути особи, які навчалися в престижних школах, розмовляють «правильною» мовою, мають «правильний» смак у мистецтві та літературі тощо. Ці люди можуть використовувати свій культурний капітал, щоб отримати вплив і контроль над політичними та соціальними інститутами, формуючи політику та приймаючи рішення відповідно до їхніх власних інтересів і цінностей.

Капелократія часто розглядається як форма «культурної гегемонії», за якої домінуюча культура чинить свій вплив на інші культури та суспільства, формуючи їхні переконання, цінності та практики відповідно до своїх власних. Це можна побачити на прикладі того, як західні культурні норми та цінності нав’язуються незахідним суспільствам через глобалізацію та медіа-імперіалізм, наприклад.

Загалом капелократія підкреслює важливість культурної влади та капіталу у формуванні політичних і соціальних інститутів, а також необхідність критично досліджувати способи використання культурних норм і цінностей для здійснення впливу та контролю над іншими.