Відважна віра Авед-Него

Авед-Него — це ім’я, яке зустрічається в Біблії, зокрема в книзі Даниїла. Це ім’я, дане одному з трьох єврейських хлопчиків, яких цар Навуходоносор кинув у вогненну піч за відмову поклонятися йому. Двох інших хлопчиків звали Мешах і Шадрах.

Ім’я Авед-Него походить від єврейських слів «ав», що означає «батько», і «недег», що означає «благодать». У сукупності це ім’я означає «батько благодаті».

В історії Даниїла 3 цар Навуходоносор наказує своїм урядовцям привести до нього кількох молодих людей шляхетного походження, які є мудрими та вправними в літературі та мудрості. Трьох хлопчиків, Мешах, Шадрах і Авед-Неґо, вибирають і навчають у царському дворі. Однак, коли король наказує їм поклонятися йому як богу, вони відмовляються, посилаючись на свою віру в одного Бога. У результаті їх кидають у вогненну піч, але вони виходять неушкодженими завдяки втручанню ангела, який захистив їх.

Історію Авед-Неґо та двох його друзів часто сприймають як приклад вірності та мужності перед обличчям нещастя, і їхня відмова піти на компроміс зі своїми віруваннями вшановується як свідчення їхньої віри в Бога.