Розуміння цвінгліанства: основні вірування та практики швейцарської Реформації

Цвінгліанство — богословський і церковний рух у протестантизмі, започаткований швейцарським реформатором Хульдріхом Цвінглі (1484-1531). Він характеризується кількома ключовими переконаннями та практиками, зокрема:

1. Примат Святого Письма: Цвінгліани вірять, що Біблія є найвищим авторитетом для віри та практики, і що її слід тлумачити в її буквальному сенсі.
2. Відмова від сакраментальної теології: Цвінглі відкидав католицьку доктрину транссубстанціації (віра в те, що хліб і вино, які використовуються під час Євхаристії, перетворюються на справжнє тіло і кров Христа), і натомість розглядав Вечерю Господню як поминальну трапезу.
3. Важливість проповідування: Цвінглі вважав, що проповідування є основним засобом донесення Євангелія до людей, і що це повинно робитися чітко та прямолінійно.
4. Скасування церковної целібату: Цвінглі вважав, що священикам та іншим релігійним лідерам слід дозволяти одружуватися, оскільки він не бачив жодної біблійної заборони на це.
5. Пропаганда більш децентралізованої церковної структури: Цвінглі вважав, що церква має бути організована більш децентралізованою манерою, надаючи більше повноважень місцевим конгрегаціям і менше централізованим органам влади.
6. Відмова від шанування святих і образів: Цвінглі відкидав католицьку практику шанування святих і образів, оскільки вважав це формою ідолопоклонства.
7. Наголос на особистій вірі та спасінні: Цвінглі вважав, що спасіння є безкоштовним даром Божої благодаті, отриманим лише через віру (sola fide), і що добрі справи є плодом віри, але не сприяють спасінню.

Цвінгліанство мало значний вплив про розвиток протестантизму в Швейцарії та за її межами, і його ідеї продовжують впливати на протестантську теологію та практику сьогодні.