Практика вайрагі в східних релігіях і духовних традиціях

Вайрагі — санскритське слово, що означає «зречення» або «відсторонення». В індуїзмі воно стосується практики відмови від прив’язаності до мирських речей і бажань, щоб зосередитися на духовних пошуках.

У контексті джайнізму слово вайрагі використовується для опису ченця чи черниці, які відмовилися від усіх мирських речей і прихильностей, щоб жити життям духовного очищення та самореалізації. Очікується, що вайрагі дотримуються суворого кодексу поведінки та певних обітниць, таких як ненасильство, правдивість і целібат.

У контексті буддизму слово вайрагі використовується для опису ченця чи черниці, які відмовилися від усього мирського майна та прихильностей. щоб жити життям духовного очищення та самореалізації. Очікується, що вайрагі дотримуються суворого кодексу поведінки та певних обітниць, як-от ненасильство, правдивість і целібат.

У контексті індуїзму вайрагі використовується для опису людини, яка відмовилася від усього мирського майна та прихильностей, щоб жити духовним життям. Очікується, що вайрагі дотримуються суворого кодексу поведінки та певних обітниць, таких як ненасильство, правдивість і целібат.

Загалом, концепція вайрагі є центральною для багатьох східних релігій і духовних традицій і передбачає практику відстороненості від мирські речі та бажання, щоб зосередитися на духовних пошуках і самореалізації.