Вивчення мікротональності в музиці

Мікротональність означає використання в музиці інтервалів, менших за півтон. У західній музиці ми звикли слухати музику, засновану на 12-тональній рівнотемперативній шкалі, де кожен півтон є найменшим використаним інтервалом. Однак багато інших культур і музичних традицій використовують мікротони як основну частину своєї музики.
Мікротони можна знайти в різних формах музики, зокрема:
* Арабська maqamat (лади)
* Індійська класична музика
* Перська класична музика
* Турецька makam
* Балканська народна музика
* Джаз та імпровізація

Використання мікротонів може додати музиці насиченості та глибини, чого неможливо отримати з традиційною рівнотемперованою шкалою з 12 тонами. Це дозволяє більш тонкі варіації висоти та може створити відчуття напруги та розслаблення, яке є унікальним для цього типу музики.

У західній музиці мікротональність досліджували такі композитори, як Клод Дебюссі, Олів’є Мессіан та Дьордь Лігеті та інші. . Проте лише останніми роками мікротональність стала більш широко прийнятою та використовується в популярній музиці.

Деякі приклади мікротональної музики включають:

* «The Well-Tuned Piano» Лігеті, де широко використовуються мікротони
* «Crazy» Gnarls Barkley, яка використовує мікротонову мелодію в приспіві* «Microtonal Madness» Джона Адамса, яка є п’єсою для сольного фортепіано, що досліджує мікротональність
* «Microtonal Jazz» Microtonal Jazz Quartet, яка містить мікротони в своїх імпровізаціях.