Небезпека надмірної літературності: розуміння й уникнення вишуканого письма

Надлітературність — це термін, який використовується для опису надто вишуканого, квітчастого чи самосвідомого тексту. Це може передбачати використання складної лексики, заплутаних структур речень і надмірно поетичної мови, намагаючись звучати більш літературно або витончено. Надлітературність можна розглядати як форму афектації, і вона може погіршити ясність і доступність написаного.

Деякі загальні ознаки надмірної літературності включають:

1. Використання жаргону або технічних термінів, які не відповідають значенню тексту.
2. Включення непотрібно складних структур речень, таких як довгі речення або вкладені фрази.
3. Використання надто формальної або архаїчної мови, нетипової для повсякденного мовлення.
4. Використання забагато прикметників і прислівників для опису кожної деталі сцени чи персонажа.
5. Включно з непотрібними описами чи поясненнями, які не розвивають сюжет і не розкривають важливої інформації.

Надмірна літературність може бути проблемою для письменників, оскільки через це їхні твори можуть здаватися претензійними, поблажливими або складними для розуміння. Це також може відвернути увагу від основного повідомлення чи теми тексту, а також може підірвати довіру до голосу письменника. Щоб уникнути надмірної літературності, автори повинні зосередитися на використанні чіткої, лаконічної мови, яка точно передає їхній зміст, і вони повинні пам’ятати про потреби та очікування аудиторії.