Розуміння дефібриляції: типи, застосування та ризики

Дефібриляція — це медичне лікування, яке використовує електричні розряди для відновлення нормального серцебиття у людей із небезпечними для життя серцевими ритмами. Ці ритми, які називаються аритміями, можуть призвести до припинення серцевого ритму та призвести до зупинки серця. Дефібриляція працює, порушуючи аномальні електричні сигнали, які викликають аритмію, і дозволяє серцю відновити нормальний ритм биття.

Існує два основних типи дефібриляції:

1. Зовнішня дефібриляція: цей тип дефібриляції виконується за допомогою пристрою, що називається автоматичним зовнішнім дефібрилятором (AED). АЗД прикладається до грудної клітини людини та завдає удару електричним струмом через електроди на електродах.
2. Внутрішня дефібриляція: цей тип дефібриляції виконується під час операції шляхом імплантації пристрою під назвою кардіовертер-дефібрилятор (ICD) у грудну клітку. ІКД запрограмовано на виявлення та коригування аномальних серцевих ритмів.

Дефібриляційну терапію можна використовувати для лікування різноманітних небезпечних для життя аритмій, включаючи фібриляцію шлуночків (ФШ), шлуночкову тахікардію без пульсу (ШТ) і зупинку серця, спричинену серцевим нападом або інші умови. Важливо зауважити, що дефібриляція повинна проводитися лише навченими медичними працівниками, оскільки вона може бути небезпечною, якщо її виконати неправильно.