Розуміння кристалізації та речовин, що кристалізуються

Під здатністю до кристалізації розуміється здатність речовини утворювати кристали. Кристал — це тверда речовина, в якій атоми, молекули або іони розташовані в повторюваному порядку. Ця закономірність визначається хімічним складом і умовами, за яких утворилася речовина.

Кристалізація — це процес, під час якого речовина перетворюється з рідкого або газоподібного стану на тверду. Це може статися, коли речовина охолоджується або піддається певному хімічному чи фізичному подразнику. Кристалізація також може відбуватися в твердих тілах, де кристали можуть рости та розмножуватися з часом.

Речовини, що кристалізуються, це ті, які можуть кристалізуватися. Ці речовини зазвичай мають високий ступінь порядку та симетрії у своїй молекулярній структурі, що дозволяє їм утворювати повторювані візерунки. Приклади речовин, що кристалізуються, включають метали, такі як залізо та мідь, і багато органічних сполук, таких як цукор і сіль.

Натомість речовини, що не кристалізуються, це ті, які не утворюють кристалів. Ці речовини зазвичай мають невпорядковану або аморфну структуру, що означає, що вони не мають повторюваного малюнка. Приклади речовин, що не кристалізуються, включають скло та більшість полімерів.