Розуміння постведичного періоду в історії Індії

Постведичний відноситься до періоду історії Індії, який слідував за ведичним періодом, який характеризувався складанням Вед і розвитком ведичної релігії. Постведичний період став початком нових релігійних і філософських течій, таких як буддизм і джайнізм, і занепадом ведичної релігії.

Постведичний період можна загалом розділити на три фази:

1. Ранній постведичний період (6 століття до н. е.): на цьому етапі з’явилися нові релігійні та філософські течії, такі як буддизм і джайнізм, які кинули виклик авторитету ведичної релігії. Клас ведичних священиків також зазнав значних змін у цей період.
2. Середній післяведичний період (5 століття до н. е.): протягом цієї фази ведична релігія продовжувала занепадати, а вплив нових релігійних і філософських рухів зростав. У цей період також відбулося зростання імперії Маур’їв, яку заснував Чандрагупта Маур’я в 322 р. до н.е.
3. Пізній постведичний період (4 століття до н. е.): на цьому етапі відбувся подальший занепад ведичної релігії та поява нових релігійних і філософських течій, таких як Пурани та Епоси. Імперія Гуптів, яка була заснована в 4 столітті н. е., також відіграла значну роль у формуванні релігійного та культурного ландшафту Індії в цей період.

Загалом післяведичний період був відзначений значними змінами в релігійному, соціальному та політичний ландшафт Індії, і побачив піднесення нових ідей і рухів, які кинули виклик авторитету ведичної релігії.