Розуміння іпседикситизму: помилковість непідтверджених тверджень

Іпседикситизм — це термін, який використовується в правовому та філософському контекстах для опису акту ствердження або припущення чогось істинного без надання будь-яких доказів чи міркувань на підтримку цього. Термін походить від латинської фрази «ipsedixit», що означає «він сам це сказав».

У юридичному контексті ipsedixitism часто використовується для опису ситуацій, коли сторона в судовому процесі стверджує факт або аргумент, не надавши жодних доказів або доказів на підтвердження це вгору. Наприклад, якщо хтось стверджує, що він володіє певним майном, не надавши жодних документів або свідків на підтвердження своєї заяви, його можуть звинуватити в участі в іпседикситизмі.

У філософському контексті іпседикситизм часто використовується для опису ситуацій, коли хтось стверджує, що переконання або аргумент без надання будь-яких міркувань чи доказів на їх підтримку. Наприклад, якщо хтось стверджуватиме, що небо блакитне просто тому, що він так каже, не надавши жодних наукових доказів чи спостережень на підтвердження свого твердження, його можуть звинуватити в участі в іпседикситизмі.

Загалом, іпседикситизм розглядається як помилковий спосіб аргументації, оскільки він спирається виключно на твердження особи, яка висуває претензію, а не на докази чи логічне міркування. Його часто використовують для критики аргументів, які не підтверджені доказами чи міркуваннями, а також для заохочення людей надавати більш суттєві обґрунтування своїх переконань і тверджень.