Історія та значення флагелантизму в середньовічній Європі

Флагеллантизм був широко поширеним релігійним і соціальним рухом, що виник у Європі в середні віки, зокрема в 13-му і 14-му століттях. Це включало процесії покаяників, часто босоніж і шмагаючи себе ціпами або ланцюгами, які проходили містами й містами, щоб спокутувати свої гріхи та шукати божественного милосердя.

Слово «флагеллант» походить від латинського слова «flagellum», що означає «flagellum». батогом». Рух характеризувався наголосом на самоумертвіння та покаянні як способі досягнення духовного очищення та спасіння. Флагеланти вважали, що, заподіявши собі фізичний біль, вони можуть спокутувати свої гріхи й заслужити прощення від Бога.

Флагеллантизм був не окремою організованою релігією чи сектою, а скоріше нещільною мережею осіб і груп, які поділяли певні вірування та практики. Він був особливо популярний серед міської бідноти та маргіналізованих груп, які бачили у флагеллантизмі спосіб виразити свою відданість і шукати духовного спокути.

Рух занепав у 15 столітті, коли католицька церква почала критикувати його надмірності та наголос на самоумертвіння. . Однак елементи флагелантизму можна побачити в пізніших релігійних рухах, таких як протестантська Реформація та підйом п’ятидесятництва.