Розуміння садибної системи середньовічної Європи

Маноріал — це слово, яке походить від латинського слова «manerium», що означає «місце проживання» або «маєток». У контексті середньовічної історії маєток був самодостатнім маєтком, який включав резиденцію лорда, сільськогосподарські угіддя, пасовища та кріпосні будинки. Володар маєтку володів землею та кріпаками, які її обробляли, а в обмін на свою працю кріпаки отримували захист, справедливість і місце для проживання.

Маноріальна система була домінуючою соціальною та економічною структурою в середньовічній Європі, зокрема в Англії та Франції. Він характеризувався ієрархічними відносинами між володарем маєтку та кріпаками, які жили і працювали в маєтку. Пан володів землею, а кріпаки були зобов’язані її обробляти в обмін на власні наділи землі та захист. Маноріальна система була самодостатньою системою, де лорд і кріпаки покладалися один на одного для виживання.

Маноріальна система занепала в 14 і 15 століттях, коли феодалізм поступився місцем більш централізованим формам правління та розвитку міст і торгівлі. Проте спадщину манориальної системи все ще можна побачити в сучасному понятті «садиби» або великого маєтку, що належить заможній людині чи родині.