Історія та занепад ковертюр: розуміння юридичної концепції, яка охоплює ідентичність жінок

Ковертюра була юридичною концепцією, яка існувала в багатьох юрисдикціях загального права, включаючи Англію та Сполучені Штати, до кінця 19 століття. Він стверджував, що коли жінка виходить заміж, її особистість поглинається особистістю її чоловіка, і вона стає підпорядкованою його владі та контролю.

Під прикриттям заміжня жінка не може законно існувати окремо від свого чоловіка. Вона не могла укладати договори, подавати до суду чи бути позивачем, а також володіти майном від свого імені. Всі її права та обов'язки були пов'язані зі статусом і діями чоловіка. Це означало, що якщо її чоловік помре, вона втратить усі свої законні права та захист і стане залежною від сім’ї чоловіка чи інших родичів чоловічої статі щодо підтримки.

Прикриття базувалося на ідеї, що жінки були нижчими за чоловіків і потребували під захистом своїх чоловіків. Він використовувався для виправдання ряду дискримінаційних практик, у тому числі відмови заміжнім жінкам у правах власності, відсутності правового захисту для дружин, які зазнали побоїв, і недопущення заміжніх жінок до певних професій чи видів діяльності.

Наприкінці 19 століття прикриття почалося феміністськими активістами та реформаторами, які стверджували, що це несправедлива та застаріла практика, яка зберігає гендерну нерівність. Багато юрисдикцій поступово скасували ковертюр протягом 20 століття, і сьогодні воно більше не є частиною правової системи більшості країн.