Історія Carucage, середньовічного податку на землю та майно

Carucage — середньовічний податок, який стягувався з вартості землі та інших форм власності. Він був введений в Англії в 12 столітті і використовувався для збору доходів для корони. Податок ґрунтувався на вартості землі, а не на доході, який вона приносила, і сплачував його власник землі, а не орендар.

Слово «carucage» походить від старофранцузького слова «carucage», що означає «податок на землю». Він використовувався для опису різних податків, які стягувалися з землевласників, включаючи податок на вартість землі, податок на кількість тварин, що належать землевласнику, і податок на дохід, отриманий від ділянки землі.

Carucage був важливим джерелом доходу для корони протягом середньовіччя, і він використовувався для фінансування різноманітних королівських витрат, включаючи військові кампанії, будівництво замків та інших будівель, а також відправлення правосуддя. Податок збирався королівськими чиновниками, які відповідали за оцінку вартості кожної ділянки землі та збирання податку з власника.

Згодом податок на вагони було замінено іншими формами оподаткування, такими як приватна субсидія та подушний податок, який ґрунтувався на доходах або чисельності населення певної території, а не на вартості землі. Сьогодні слово «carucage» більше не використовується в сучасній англійській мові, але воно дає цікавий погляд на фінансову та адміністративну практику середньовічної Англії.