Bevatron: новаторський прискорювач елементарних частинок 1960-1970-х років
Беватрон був типом прискорювача частинок, який використовувався в 1960-х і 1970-х роках для вивчення фізики частинок високих енергій. Він був побудований у Національній лабораторії Лоуренса Берклі (LBNL) у Каліфорнії, США, і працював з 1962 по 1993 рік.
Беватрон був розроблений для прискорення протонів до дуже високих енергій, до 2,5 ГеВ (гігаелектронвольт), що було значним досягненням в той час. Прискорювач складався з ряду магнітів і радіочастотних резонаторів, які використовувалися для прискорення протонів до високих швидкостей.
Одним із ключових наукових відкриттів, зроблених за допомогою Bevatron, було спостереження частинки Омега-мінус, яка є субатомною частинкою, яка складається з трьох кварків. Це відкриття було зроблено групою фізиків на чолі з Ернестом Лоуренсом, який отримав Нобелівську премію з фізики в 1962 році за роботу над Беватроном.
Беватрон також використовувався для вивчення інших частинок високих енергій, таких як піони та мюони, і вона відіграла важливу роль у розвитку сучасної фізики елементарних частинок. Однак з тих пір його було виведено з експлуатації та замінено більш досконалими прискорювачами, такими як Великий адронний колайдер у CERN.



