Розуміння Дхармакаї: Тіло остаточної реальності в буддизмі

Дхармакая (санскрит: धर्मकाय, Вайлі: lhag mthong) — термін, який використовується в буддизмі для позначення остаточної природи реальності. Його часто перекладають як «тіло реальності» або «тіло реальності».

У буддизмі Махаяни дхармакайя вважається одним із трьох тіл Будди, поряд із нірманакаєю (тілом прояву) і самбгогакаєю (тілом насолоди). Ці три тіла розглядаються як різні аспекти просвітленого стану Будди, і вони представляють різні способи, якими Будда з’являється живим істотам, щоб навчати їх і направляти на шлях до просвітлення.

Дхармакайя вважається найвищою реальністю, яка лежить в основі всіх явищ, і воно розглядається як справжня природа всіх речей. Воно виходить за межі всіх концепцій і подвійності, і воно вважається джерелом усієї мудрості та розуміння. У цьому сенсі дхармакайю часто називають «остаточною істиною» або «абсолютною реальністю».

У буддизмі Ваджраяни дхармакайя також асоціюється з поняттям «порожнечі» (шуньята), яке є ідеєю, що всі явища не мають внутрішнього існування та залежать від інших факторів для свого існування. Це розуміння розглядається як ключовий аспект шляху до просвітлення, оскільки воно дозволяє практикуючим побачити крізь ілюзію внутрішнього існування та зрозуміти справжню природу реальності.

Загалом, дхармакая є центральною концепцією буддизму Махаяни та Ваджраяни, а також воно розглядається як фундаментальний аспект вчення Будди про природу реальності та шлях до просвітлення.