Міфічне значення Персефони в давньогрецькій релігії та міфології

Персефона (або Персефасса, Персіполіс) — богиня весняного росту в давньогрецькій релігії та міфології. Вона була дочкою Зевса і Деметри, богині землеробства й родючості, а також дружиною Аїда, бога підземного світу. Її історія є важливою частиною Елевсинських містерій, релігійного свята, яке проводилося в Стародавній Греції.
Ім'я Персефони походить від грецьких слів "per", що означає "навколо", і "sephone", що означає "приносить радість". Її часто зображували як прекрасну дівчину, у короні з квітів і зі скіпетром із квітів. Її символіка була пов’язана з циклом життя та смерті та вічним поверненням весни після зими.
Міф про Персефону розповідає історію про те, як її викрав Аїд, який закохався в неї, коли вона збирала квіти в полі. . Він забрав її в підземний світ і зробив своєю царицею, змусивши її матір Деметру сумувати і шукати її. Зрештою між Зевсом і Аїдом було укладено угоду, яка дозволяла Персефоні повернутися в світ нагорі, але лише протягом весняних і літніх місяців, коли земля родюча і зелена. Протягом осінніх і зимових місяців їй доведеться повернутися в підземний світ, через що земля стане безплідною і холодною. Цей міф пояснює зміну пір року та цикл життя та смерті, який відбувається щороку.
Історію Персефони переказували та переосмислювали багатьма різними способами протягом історії, і вона продовжує залишатися важливою частиною західної культурної спадщини. Її часто сприймають як символ жіночності, родючості та циклічного характеру життя, і її міф надихнув незліченну кількість творів мистецтва, літератури та музики.