Значення Сіону в єврейській і християнській традиції

Сіон (івр. ציון, Ціон) — термін, який використовується в єврейській Біблії та в єврейській традиції для позначення Єрусалиму або землі Ізраїль. Слово походить від єврейського кореня «tsin», що означає «засновувати» або «встановлювати».

У Біблії Сіон вперше згадується в Псалмі 2:6, де написано: «Я поставив свого царя на моєму святому пагорбі Сіон». Тут Сіон є метафорою оселі Бога, де Він заснував Своє царство і помазав Свого вибраного царя.

З часом термін Сіон став асоціюватися з Єрусалимом і Землею Ізраїлю в цілому. У єврейській традиції Сіон розглядається як символ Божої присутності та сили, і його часто використовують як синоніми з назвою «Єрусалим».

У християнській традиції Сіон іноді вживається для позначення Церкви чи спільноти віруючих, спираючись на біблійне уявлення про Сіон як місце божественного житла та захисту. У цьому контексті Сіон розглядається як метафора духовного дому християн, де вони знаходять спасіння та єдність з Богом.