Історія та значення титулу падишах

Падишах (перс. پادشاه, вимовляється [pādisɑh]) — титул, який використовується в Персії (тепер Іран) та інших частинах Близького Сходу для позначення монарха чи імператора. Слово походить від давньоперського слова «падишах», що означає «цар» або «імператор».

Титул падишах використовувався правителями імперії Ахеменідів, яка була заснована Кіром Великим у 6 столітті до нашої ери. Ахеменідські царі були відомі як падишахи, і вони правили величезною імперією, яка простягалася від річки Інд на сході до Фракії на заході.

Після падіння імперії Ахеменідів титул падишах був прийнятий наступними перськими імперіями, у тому числі Парфянська і Сасанідська імперії. У цих імперіях падишах розглядався як божественний правитель, призначений богами правити над своїми підданими.

Титул падишах також використовувався в інших частинах Близького Сходу, наприклад в Османській імперії, де він був використовується для позначення султана чи імператора. У наш час титул все ще використовується в деяких контекстах, наприклад, в імені Шаханшаха (Цар царів) Ірану.