Історія та значення алкаїдів у середньовічній Іберії

Alcaides (також пишеться як alcaydes або alcaides) — це архаїчний термін, який використовувався в середньовічній Іспанії та Португалії для позначення високопоставленого дворянина або лицаря, який служив губернатором або кастеляном замку чи укріпленого міста. Це слово походить від арабської фрази «al-qā'id» (القائد), що означає «вождь» або «командир».

У контексті середньовічної Іберії алкайд зазвичай був членом місцевої знаті або лицар, який був призначений королем або вищою владою для управління та захисту певного замку чи укріпленого міста. Алькаїд відповідав за підтримання порядку в замку чи місті, збір податків і мита, а також керівництво гарнізоном під час війни.

Посада алькаїда часто була спадковою, титул переходив від батька до сина або від брата до брата. Однак це також могло бути надано як нагорода за військову службу чи інші форми вірності короні. У деяких випадках алькаїд призначався самим королем, а не місцевою знаттю чи лицарями.

Сьогодні термін «алькаїд» все ще вживається в деяких частинах Іспанії та Португалії для позначення губернатора замку чи доглядача, але воно значною мірою вийшло з ужитку як офіційна назва.