Суперечлива історія Саті: практика ритуального самогубства в Індії

Саті (також відомий як suttee або sutee) був практикою в деяких культурах Індії, особливо серед раджпутів та інших індуїстів вищої касти, де вдова припалювала себе на похоронному багатті свого чоловіка. Ця практика вважалася формою ритуального самогубства і розглядалася як спосіб для вдови приєднатися до свого померлого чоловіка в загробному житті.
Практика саті має давню історію в Індії, що сягає принаймні 4 століття нашої ери. Це було особливо поширене в середньовічний період, коли вдова пожертвувала собою заради свого чоловіка вважалася знаком поваги та відданості. Ця практика поширювалася не лише на індуїстів, але й на деякі мусульманські та сикхські спільноти.
Практика саті була заборонена в Британській Індії в 1829 році, і з тих пір вона була заборонена в більшості країн, де вона практикувалася раніше. Проте в останні роки були випадки, коли жінки все ще намагалися вчинити саті, часто як форму протесту або як спосіб привернути увагу до своїх скарг.
Саті вважається суперечливою та делікатною темою, і її історія та значення є предметом триваючих дебатів серед науковців та активістів. Дехто вважає це символом патріархального гноблення та гендерної нерівності, тоді як інші вважають це благородним актом відданості та вірності. Незалежно від точки зору, очевидно, що саті справило глибокий вплив на соціальну та культурну структуру Індії та інших країн, де воно практикувалося.