Розуміння закону Снелліуса та його застосування в оптиці

Снелліус (також відомий як закон Снелла або формула заломлення) — це математична залежність, яка описує спосіб викривлення світла, коли воно переходить з одного середовища в інше. Його вперше відкрив голландський математик Віллеброд Снелліус у 1621 році. Це фундаментальний принцип оптики, який використовується для пояснення багатьох явищ, пов’язаних зі світлом і зором.

Закон Снелліуса стверджує, що відношення синусів кута падіння та заломлення дорівнює відношенню показників заломлення двох середовищ. Математично це можна виразити так:

n1 sin i = n2 sin r

де n1 і n2 – показники заломлення двох середовищ, i – кут падіння (кут, під яким світло потрапляє в друге середовище), а r – кут заломлення (кут, під яким світло виходить із другого середовища).

Цей закон має багато важливих застосувань в оптиці, включаючи обчислення критичного кута (кута, під яким світло переходить з одного середовища в інше, не заломлюючись), визначення зображення, сформованого лінзою або дзеркалом, а також проектування оптичних систем, таких як телескопи та мікроскопи.