Розуміння хімічних реакцій за допомогою теорії Арреніуса

Арреніус був шведським хіміком, який ввів концепцію енергії активації в 1889 році. Він припустив, що хімічні реакції відбуваються, коли реагенти стикаються один з одним з достатньою енергією, щоб подолати зв’язок між реагентами. Ця енергія, відома як енергія активації, необхідна для протікання реакції.

Теорія Арреніуса пояснила, чому деякі реакції відбуваються повільніше, ніж інші, і чому деякі реакції не відбуваються взагалі, навіть якщо реагенти присутні. Він також ввів концепцію константи швидкості, яка є мірою частоти успішних зіткнень між реагентами.

Рівняння Арреніуса пов’язує константу швидкості з температурою системи:

k = Ae^(-Ea/RT)

де k — константа швидкості, A — коефіцієнт частоти, Ea — енергія активації, R — газова стала, а T — температура в Кельвінах. Це рівняння показує, що зі збільшенням температури константа швидкості також зростає, що означає, що реакція стає швидшою.