Розуміння діофізитської христології: подвійна природа Ісуса Христа

Діофізит (від грецького: δυο, dyos, «два» та φύσις, phýsis, «природа») — термін, який використовується в християнській теології для опису подвійної природи Ісуса Христа, як повністю людської, так і повністю божественної. Його часто асоціюють із христологічним вченням про Втілення, яке стверджує, що Ісус є і Богом, і людиною.

Термін “діофізит” вперше використали грецькі отці Церкви, такі як св. Атанасій і св. Кирило Олександрійський, щоб розрізняти їхня христологія від христології монофізитів, які вважали, що Ісус мав лише одну природу, або божественну, або людську. Позиція діофізитів підкреслює, що Ісус має дві природи, повністю людську і повністю божественну, але ці природи не розділені чи змішані, а об’єднані в одній особі.

Це вчення було пізніше формалізовано на Халкідонському соборі в 451 році нашої ери, який проголосив, що Ісус Христос є «один і той самий Христос, Син, Господь, Єдинородний, що визнається в двох природах, незмішано, незмінно, нероздільно, нероздільно» (Халкидонський символ віри). Діофізитська позиція була домінуючою христологією Східної Православної та Римо-Католицької Церков, тоді як монофізити розробили свою власну окрему христологію.